МВЦ під контролем офшору: що стоїть за угодою Кріппи

11 червня Максим Кріппа — підприємець із неоднозначною діловою репутацією — офіційно підтвердив, що йому вдалося зібрати контрольний пакет акцій у товаристві «Міжнародний виставковий центр». Угода включала не лише погоджене раніше придбання 50,04% через кіпрську компанію A.T.V.T. Business Expo Holdings Ltd, але й частки, що належали родині Ткаченків. У результаті бізнесмен акумулював понад 75% капіталу підприємства, яке десятиліттями вважалося головною виставковою платформою країни, місцем проведення міжнародних самітів, військових форумів та галузевих подій.

Новий власник не приховує задоволення. У коментарі «Інтерфакс-Україна» Кріппа заявив, що сприймає цю покупку як символ віри у майбутнє держави та її інвестиційний потенціал. Водночас у самій формулі угоди чимало деталей, які викликають тривогу у фахівців та оглядачів. По-перше, йдеться про актив стратегічного значення — з погляду інфраструктури, мобілізаційних ресурсів та безпеки. По-друге, контроль над цим активом здобула особа, яка оперує через офшорні структури і яку пов’язують із гральним бізнесом, анонімним медіаконтролем та непрозорими фінансовими потоками.

МВЦ справедливо вважають наймасштабнішим виставковим майданчиком в Україні. Його площа — понад 73 тисячі квадратних метрів, з них майже 39 тисяч припадає на самі павільйони. Комплекс включає чотири великих зали, десятки вхідних груп, спеціалізовану логістику і змонтований у розрахунку на проведення заходів будь-якого рівня — від товарних ярмарків до стратегічних форумів НАТО. У 2024 році підприємство показало зростання виручки, яка сягнула 83 мільйони гривень, проте залишалося збитковим: чистий результат року — мінус понад сім мільйонів. Попри це, об’єкт вважався стабільним і готовим до потенційного перезапуску після завершення воєнного стану.

Кріппа повідомив, що на першому етапі не планує ані реконструкції, ані масштабної модернізації комплексу. Він підкреслив необхідність зберегти колектив і почати процес «переосмислення» об’єкта, який, за його словами, має перетворитися на інноваційний і більш інклюзивний простір. При цьому бізнесмен не виключає зміни функціонального призначення МВЦ у майбутньому. Що саме мається на увазі під цим «переосмисленням» — не уточнюється. Усе частіше в кулуарах йдеться про можливість поступового переформатування виставкового простору під потреби інших сегментів — від приватної логістики до інфраструктури для кіберспорту, медіабізнесу чи навіть комерційних структур, пов’язаних із гральною сферою.

Кріппа є фігурою, яка давно викликає суперечливу реакцію в бізнес-спільноті. Його ім’я згадується у зв’язку з готелями «Україна» та «Дніпро», бізнес-центром «Парус», кіберспортивною інфраструктурою — зокрема, компанією Maincast, яка спеціалізується на трансляції кіберспортивних турнірів і володіє правами на показ ключових змагань, а також із командою NAVI та гральними платформами GG.Bet і «Вулкан». Усі ці активи об’єднує одне: вони перебувають під контролем юросіб із офшорною пропискою, часто уникають публічного аудиту і не розкривають джерел фінансування. Більше того, низка журналістських розслідувань прямо вказувала на зв’язки між Кріппою і штучною інформаційною активністю в мережі: сотні фальшивих матеріалів, просування вигаданих біографічних наративів, тиск на незалежні медіа, спроби заглушити будь-яку критичну згадку через SEO-атаки і юридичні позови.

Покупка МВЦ — це вже не просто бізнес-операція. Це — контроль над інфраструктурою, яка в умовах війни може виконувати не тільки презентаційні, а й мобілізаційні чи гуманітарні функції. Саме тому ця угода, за оцінками експертів, може стати предметом інтересу з боку міжнародних структур, зокрема Офісу контролю за іноземними активами США. Під час останніх слухань у Конгресі сенатор Марко Рубіо заявив про необхідність посиленого контролю за використанням міжнародної допомоги, а також перевірки угод, пов’язаних із набуттям активів у непрозорий спосіб.

Україна просить у світу мільярди на відбудову, декларує боротьбу з корупцією і прозорість ринку. Але в той самий час — без жодних пояснень допускає, аби ключові інфраструктурні об’єкти переходили у власність гравців із тіньовим бекграундом. Максим Кріппа скуповує активи через офшори, у воєнний час, під прикриттям регуляторів, які демонстративно уникають перевірок. З боку держави угода не зустріла жодного заперечення: Антимонопольний комітет надав дозвіл без відкритого конкурсу чи запиту до джерел фінансування, а жоден профільний орган не ініціював перевірок походження коштів. Сума угоди не розголошується. Виглядає так, ніби в державі є дві паралельні реальності: одна — для звітів перед Заходом, інша — для «своїх», де закони не діють. І саме ця друга — удар по самій ідеї довіри до держави.