Антикорупція на замовлення: як працює Центр протидії корупції

Віталій Шабунін, голова ГО «Центр протидії корупції», раптом “виявив” численні зловживання при спорудженні фортифікацій. Завищені ціни на деревину, фіктивні фірми, 30 кримінальних проваджень на 20 мільярдів гривень. Здається, гучне антикорупційне викриття. Якби не одне «але». Вся ця інформація — річної давності.

У контексті повномасштабної війни з Росією Україна витрачає мільярди на будівництво оборонної інфраструктури — так званих фортифікацій: бліндажів, укриттів, траншей і захисних рубежів у прифронтових регіонах. Зловживання на цьому напрямі — питання не лише грошей, а й людських життів.

Ще влітку–восени 2023 року журналісти-розслідувачі публікували дані про скандальні підряди у Харківській, Миколаївській та Херсонській областях. А в червні 2024 року сам секретар Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Михайло Бондар офіційно підтвердив: відкрито 30 справ на загальну суму понад 20 мільярдів гривень. Ці факти не нові. Вони просто довго не цікавили Центр протидії корупції.

Але чому? У 2023 році ЦПК буквально захоплювався новим міністром оборони. Віталій Шабунін публічно писав:

«Призначення Рустема Умерова міністром оборони — це, мабуть, найкраще кадрове рішення Президента за весь час війни» (Facebook, 6 вересня 2023).

Його соратниця Дар’я Каленюк також у вересні 2023 року заявляла:

«Я була приємно вражена роллю Рустема Умерова під час переговорів у Стамбулі. Це менеджер з практичним досвідом, якого, на жаль, не було останні півтора роки в МОУ» (Facebook, 6 вересня 2023).

У вересні 2023 року Шабунін Каленюк захоплювалися призначенням Рустема Умерова: “приємно вражені”, “найкраще рішення Президента”. Про фортифікації та корупцію — жодного слова. До часу.

І справді — тоді Умеров був “своїм” для антикорупціонерів, які існують на кошти міжнародних донорів. З ним радились, його хвалили, на нього ставили. Про корупцію в МОУ не говорили вголос, хоч журналісти вже тоді били на сполох.

Та часи змінюються. У 2025-му ЦПК поступово витісняють із доступу до процесів. Контроль втрачається. Контакти охолоджуються. І от — стара інформація раптом набуває нового звучання. Починаються заяви, дописи, емоційні тиради. Корупція “раптово” з’являється там, де була весь цей час.

Січень–лютий 2025 року. Дар’я Каленюк закликає звільнити міністра оборони, називає його “прихвоснем Єрмака”, “диверсантом” і “мішком картоплі”. Той самий Умеров, якого вона ще восени 2023 називала стратегом і менеджером. Очевидно, щось змінилося. Але не в МОУ.

Це не виняток. Це – система. Центр протидії корупції (ЦПК) — одна з найвідоміших українських антикорупційних організацій. Згідно з податковими звітами, тільки за 2021 рік організація задекларувала 41,1 млн грн надходжень, у 2022 — 37,6 млн грн, а в 2023 — ще 58,4 млн грн. Загалом — 137 млн грн за три роки, або приблизно $3,8 млн.

Фінансування надходить переважно від іноземних партнерів: ЄС, USAID, National Endowment for Democracy (NED), Open Society Foundations. Однак структура не публікує жодних деталізованих даних про конкретні проєкти чи витрати. ЦПК щороку подає звітність у форматі мікропідприємства — як кіоск з мобільними чохлами, а не грантова структура з міжнародним фінансуванням з мільйонним бюджетом.

Очолює ЦПК Віталій Шабунін — особа з публічною біографією, яка викликає чимало питань. За даними матеріалів кримінального провадження №62023100130002015 (зареєстрованого в ЄРДР у 2023 році), Шабунін два роки поспіль отримував бойові виплати, перебуваючи при цьому в Києві. Там же зазначено, що він отримав позашляховик, завезений в Україну як гуманітарна допомога для ЗСУ — на підставі підроблених документів. А нещодавно він намагався комісуватись з війська через родимку — мовляв, каска тисне. Лікарі не погодились: на хлібозаводі, де він формально значився, касок не передбачено.

Тому наступного разу, коли хтось із ЦПК заговорить про прозорість чи звітність — просто простягніть дзеркало. Хай почнуть з себе.

Мораль? В Україні корупція — це не завжди про злочин. Часто — це про виключення з процесів. Бо красти починають давно. А “викривати” — тільки тоді, коли більше не кличуть до столу.

Або, як сказали б на Заході: «Антикорупційні кампанії починаються не завжди з фактів. Іноді — з того, що хтось перестає брати слухавку.»