ШІ як спаринг-партнер для “білкових шахістів” майбутнього

Інтерв’ю з Дмитром Джангіровим

Дмитро Джангіров — кандидат у майстри спорту з шахів СРСР і України, національний майстер США. Багато років був першим віцепрезидентом Федерації шахів Києва, організатор 13 щорічних міжнародних турнірів пам’яті Володимира Набокова в Києві, де встановлювалися норми міжнародного майстра та гросмейстера. У межах цих турнірів проводив конкурси розв’язання шахових задач, виступаючи в ролі члена журі. Як фахівець із кібернетики, він оцінює перспективи розвитку штучного інтелекту в контексті шахів.

АФ: Прийнято вважати, що саме в шахах ШІ досяг найбільших успіхів, значно перевершивши навіть найсильніших гравців. Це дійсно так?

ДД: Це справді поширена думка, але варто розібратись глибше. І для людини, і для шахової програми, і для ШІ основним принципом у грі залишається пошук найсильнішого ходу в конкретній позиції. Але за цією, на перший погляд, простою метою стоять надзвичайно складні алгоритми.

Шахові програми пройшли довгий шлях розвитку — від першої програми, яка грала на дошці 6×6 (без слонів) у 1952 році, першої повноцінної програми 1957 року і першого чемпіонату світу серед комп’ютерів у 1974-му (тоді вони грали на рівні приблизно III розряду), — до першої перемоги в бліц над чемпіоном світу у 1994 році, першої перемоги з класичним контролем у 1996-му та перемоги в матчі з шести партій над чемпіоном світу у 1997-му (в усіх випадках суперником був Гаррі Каспаров).

У XXI столітті сила шахових програм значно перевершила людські можливості, і змагання поступилися місцем співпраці — шахісти використовують програми для аналізу партій, опрацювання окремих позицій, підготовки до дебютів, а також для вдосконалення майстерності в ендшпілі (тобто в завершальній стадії гри з малою кількістю фігур). Наразі комп’ютери проаналізували всі ендшпілі з кількістю фігур сім і менше.

Для тренувань гравці налаштовують програми на рівень, що відповідає їхній силі або трохи перевищує її.

Спочатку вважалося, що комп’ютерні шахові програми розвиватимуться шляхом моделювання людського мислення, тобто створення аналога ШІ (хоч термін і був, але до шахів майже не застосовувався). У 60–80-х роках минулого століття через повільну обчислювальну техніку метод повного перебору (brute force) не дозволяв заглиблюватися в складні позиції. Тож низка дослідників, зокрема колишній чемпіон світу Михайло Ботвинник, зробили спробу змоделювати людське логічне мислення: відсікаючи більшість слабких варіантів, вони прагнули зменшити “ширину” аналізу на користь “глибини”.

Ботвинник поставив амбітну мету — створити програму, що грає в шахи на гросмейстерському рівні. Команда під його керівництвом створила програму “Піонер”, яка успішно розв’язувала складні шахові етюди — штучно створені позиції з конкретними завданнями (“білі виграють”, “білі роблять нічию”), недоступні для інших програм того часу.

Однак у звичайній грі “Піонер” поступався існуючим шаховим програмам.

АФ: Наскільки нам відомо, проєкт “Піонер”, який став прообразом ШІ, закрили у 1994 році після того, як Ботвинник відійшов від справ?

ДД: Річ була не в Ботвиннику. Просто стало зрозуміло, що цей перспективний на перший погляд напрямок виявився глухою гілкою розвитку. Експоненційне зростання швидкості процесорів поклало край дискусії про необхідність моделювання людського мислення — переміг brute force. Глибина аналізу досягла 20, потім 30, а нині й понад 40 напівходів (напівхід — це хід одного гравця, на відміну від повного ходу, що включає дії білих і чорних).

Програмістам залишалося лише вдосконалювати функції оцінки фінальних позицій. Але це вже не мало нічого спільного з розвитком справжнього ШІ.

АФ: Тобто нинішній ШІ поки не здатен грати в шахи?

ДД: Нещодавно, з 8 по 14 січня 2025 року, популяризатор класичних і комп’ютерних шахів Леві Розман провів турнір між сімома популярними чат-ботами та одним із найсильніших шахових рушіїв — Stockfish. У фіналі Stockfish без проблем переміг ChatGPT.

Та головною рисою турніру був не сам результат, а поведінка чат-ботів: після непоганого дебюту вони починали робити нелогічні або зовсім хаотичні ходи, часто порушуючи навіть елементарні правила:

• здійснювали неможливі ходи;

• пересували чужі фігури або “з’їдали” власні;

• довільно ставили на дошку нові фігури тощо.

Такі помилки демонструють, що доступ до дебютних баз чи таблиць ендшпілів (на кшталт “таблиць Ломоносова”) ще не гарантує навички позиційного мислення.

Є навіть приклади, коли ChatGPT не зміг поставити елементарний мат у два ходи у позиції “король і ферзь проти короля” — або додавав неіснуючі фігури, або оголошував мат, якого насправді не було.

Найважливіша частина партії відбувається саме між дебютом і семифігурним ендшпілем. І тут не допоможе жодна література чи база даних — потрібен досвід тисяч зіграних і проаналізованих партій.

Якщо ми не застосовуємо brute force, то треба створити нові алгоритми навчання гри в нових, раніше не зустрічених позиціях. Якщо розробники зможуть вирішити це завдання — це буде справжнє підтвердження того, що перед нами справжній штучний інтелект.

АФ: А які можливості дає блокчейн у сфері шахів?

ДД: Є два основні напрями. Перший — це створення децентралізованої шахової платформи, де гравці можуть самостійно організовувати турніри, матчі й інші події на комерційній основі. Призи формуються з внесків учасників через криптогаманці. Таким чином, шахи інтегруються у криптоіндустрію.

На таких платформах можна буде грати в будь-які види шахів, створювати нові формати, проводити лекції, заняття з тренерами тощо. Наразі піонером у цій сфері є криптопроєкт Bit-Chess, який потенційно здатен стати серйозним конкурентом для таких платформ, як chess.com чи lichess.

Другий напрям — боротьба з шахрайством, насамперед із використанням сторонньої допомоги під час гри. Наприклад, компанія Algorand ще у 2020 році розробила систему виявлення читерів на базі блокчейну. Платформа фіксує понад сто параметрів кожного ходу: час прийняття рішення, біометричні дані, оцінку ходу від шахового рушія тощо. Ця інформація зберігається в децентралізованій базі й дозволяє з високою точністю виявляти недобросовісних гравців.

АФ: Чи можна порівняти взаємодію людини й ШІ з відносинами між творцем і творінням?

ДД: Часто в історії, зокрема й у літературі, творіння перевершує свого творця — це вічна тема. Але в шахах, думаю, це не той випадок. Інтелектуальна діяльність ШІ може лише наближатися до точності математично вивіреного алгоритму пошуку найсильнішого ходу, але не перевершити її.

Проте ШІ має іншу перевагу: його гра ближча за стилем до людської, а отже — він може виконувати функції тренера, наставника, спаринг-партнера. І саме в цьому полягає його головна цінність для майбутніх “білкових” шахістів.