Політолог: Антикорупціонери повинні бути кришталево чистими людьми

Антикорупціонери повинні бути кришталево чистими людьми, тільки тоді від їхньої діяльності буде ефект для країни.

Як пишуть Факти, про це наголошує у своєму коментарі у Facebook політолог Володимир Сонюк. Інакше — це лише компрометування самої ідеї боротьби з корупцією, вважає експерт.

«Генпрокурор Руслан Кравченко наніс потужний удар по своїм звинувачувачам — антикорупційним органам НАБУ та САП. Підписавши підозру директору Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу у підробці офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, а також інкримінувавши йому фіктивне усиновлення дитини, за допомогою якої він нібито намагався штучно створити підстави, щоб уникнути відповідальності в суді. Ще одну підозру від генпрокурора отримала особа, наближена до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка. Йдеться про вплив на суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС), пропозицію їм неправомірної вигоди, а також сприяння ухилянню від мобілізації.

Як таке стало взагалі можливим — що антикорупційні органи миттєво отримали зустрічне звинувачення? Причому не в переході дороги на червоне світло, а звинувачення в серйозних злочинах — таких, що якщо вони справді мали місце, то людину треба не лише з посади звільняти, але й до тюряги саджати?!" — ставить питання Сонюк.

«І тут ми підходимо до чи не головної проблеми України, яка тримає нас в багнюці корупції від початків Незалежності до дня сьогоднішнього: всі, або майже всі наші борці з корупцією виявляються такими самими, як і ті, проти кого вони борються, тільки менш удачливими на «корупційних» постах у не далекому минулому. Ті, кому не вдалося як слід вкрасти на посаді, йдуть в «антикорупціонери». І починають з корупцією боротися — Господи прости!

Так, на відміну від «чесного народу» вони мають одну велику перевагу — пройшовши цю «школу», вони добре знають «як це робиться». Але чи можна з моральної точки зору людей з таким багажем допускати до роботи в антикорупційних органах? Людей, яких, як то кажуть в народі, «тільки добре пошкреби» — і під низом побачиш класичного корупціонера. Як під російським лібералом — імперця!

І якщо у нас директор НАБУ (органу, якого дехто з моїх колег жартома називають «партією Фіали». Розповідають, що медіамагнат Томаш Фіала в «творчій кооперації» з народним депутатом Ярославом Железняком стали для посадовців Національного антикорупційного бюро, ну, просто дуже авторитетними людьми! Просто гуру якісь — думку яких про те, як саме треба боротися з корупцією мало не з відкритим ротом вислуховують і до уваги приймають) має у своїй біографії такі слабкі місця, що його запросто можна звинуватити в тому, що йому інкримінував Генпрокурор Кравченко — то хочеться спитати, якою є наша кадрова політика в антикорупційній сфері? І чим принципово відрізняються один від одного ці персоналії, які влаштували корупційно-антикорупційну дуель перед всією Україною, і найгірше, перед всім світом?" - риторично запитує політолог.

«Ні, я категорично проти шельмування антикорупційних органів; я вважаю їх великою надією України, щоб вибратися з того стану, в якому ми опинилися сьогодні. Але для цього вони мають бути укомплектованими достойними людьми, проти яких не можна в будь-який зручний момент висунути цілу кипу серйозних кримінальних звинувачень, вони повинні бути чистими людьми — кришталево чистими. Тільки тоді буде ефект для країни. Інакше — це лише компрометування самої ідеї боротьби з корупцією та невідворотний послідуючий відкат до тотальної корупції під умовним гаслом: та що з них взяти, вони „там“ всі однакові!» — зауважив політолог Сонюк.