Ліцензія без дна. Як родина Злочевського може отримати ще одне родовище

У 2011 році, коли Микола Злочевський обіймав посаду міністра екології, пов’язана з його родиною компанія отримала ліцензію на розробку газового родовища у Львівській області. У ліцензії не зазначено головного — на якій глибині закінчуються її права. Через 15 років ця особливість документа заблокувала продаж сусіднього нафтогазового родовища і потенційно відкрила родині колишнього міністра шлях до його запасів без аукціону.

Санкції звільнили родовище

Стинавське нафтогазове родовище у Львівській області — порівняно невеликий, але прибутковий промисел. Донедавна тут щодня видобували в середньому 43 тонни нафти та 68 тис. кубометрів природного газу. З 1998 року його розробляла «Бориславська нафтова компанія» (БНК) за ліцензією, виданою до 2038 року.

У 2024 році БНК отримала 584,4 млн грн чистого прибутку, у 2025-му — 213,9 млн грн. Чверть підприємства (25,1%) належить державній «Укрнафті». Решта часток розподілені між приватними компаніями, які пов’язують із бізнес-групою Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.

Тому ніхто не здивувався, коли 3 серпня 2026 року президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про санкції проти БНК, а 18 вересня Держгеонадра наказом №449 анулювали ліцензію, яка мала діяти ще 12 років.

За півтора місяця Стинавське перетворилося з діючого нафтогазового промислу на родовище без надрокористувача.

Ліцензія Злочевського виявилася глибшою

Здавалося б, державі залишалося знайти для Стинавського нового надрокористувача, щоб не зупиняти видобуток і надходження до бюджету. «Укрнафта» спробувала провести аукціон, але «Геоінформ України» заблокував торги на тій підставі, що на ту саму територію вже видана ліцензія №5398 компанії «ПАРІ НАФТОГАЗ», яка належить Анні та Каріні Злочевським — донькам колишнього міністра екології Миколи Злочевського.

Причому ліцензія Злочевських видана на інше — Семигинівське — родовище. Річ у тім, що два родовища розташовані буквально одне під одним. Стинавське залягає на глибині 2800–3600 метрів, а Семигинівське починається нижче — приблизно з 3605 метрів. Тому на звичайній карті їхні ділянки накладаються одна на одну.

Розділяти їх мала глибина: одна компанія могла видобувати вище 3600 метрів, інша — нижче. Але в ліцензії «ПАРІ НАФТОГАЗ», яка була видана у 2011 році, коли Микола Злочевський обіймав посаду міністра екології та природних ресурсів, верхню та нижню межі взагалі не зазначено. На папері виходить, що її ділянка простягається від поверхні вниз без обмеження за глибиною — і тим самим охоплює ті самі координати, де розташоване Стинавське родовище.

Три способи розпорядитися нафтою

Тепер можливі три шляхи розвитку ситуації.

Перший — держава розділяє два родовища та виставляє Стинавське на відкритий аукціон. У цьому разі право на розробку отримає переможець торгів, а держава — запропоновану ним ціну.

Другий — Стинавські поклади включають до чинної ліцензії «ПАРІ НАФТОГАЗ». Тоді конкурентних торгів не буде, а скільки отримає держава за надання компанії прав на додаткові запаси, залежатиме від юридичного механізму такого розширення.

Нарешті, ситуація може просто залишитися в нинішньому підвішеному стані: попередню ліцензію анульовано, нову видати неможливо, але видобуток нафти й газу на родовищі може продовжитися. Причому з огляду на бекграунд Миколи Злочевського третій шлях виглядає не лише найнеприємнішим для державного бюджету, а й цілком реалістичним.

Який із трьох сценаріїв стане реальністю, ми запитали у Держгеонадр, «Геоінформу України» та «ПАРІ НАФТОГАЗ». Чекаємо на відповіді.