Пишний і санкції: чому особа з проросійськими зв’язками визначає, на кого держава накладає санкції

Голова Національного банку України, член РНБО та “волонтер” з багаторічними зв’язками в оточенні Віктора Медведчука. Який ризик несе Андрій Пишний для чесної санкційної політики та довіри до українських інституцій з боку європейських та американських партнерів?

Санкції від людей, які самі потребують перевірки

Україна в умовах війни активно застосовує санкційний інструмент проти фігурантів, пов’язаних із російським бізнесом чи впливом. Та все частіше постає питання: а хто саме ухвалює ці рішення? І наскільки бездоганна їхня репутація?

«Так склалося, що сьогодні голова НБУ — це не просто банкір. Це арбітр, який впливає на долі бізнесменів, вводить обмеження, фактично приймає квазісудові рішення щодо санкцій. І це має бути особа без найменшого конфлікту інтересів», — зазначає економіст Борис Кушнірук.

Натомість маємо іншу картину. Андрій Пишний — багаторічна публічна фігура, яка, як виявляється, зобов’язана своїм злетом людям із оточення Медведчука, а сьогодні голосує за санкції проти тих, з ким раніше мав ділові зв’язки.

Примусовий “донат”: подарунок, що схожий на здирництво

У день свого народження Пишний опублікував у Facebook допис із проханням: замість привітань — скинути гроші волонтерці Таті Кеплер.

«Якщо бажаєте якось привітати мене з днем народження – відправте донат Таті», — написав Пишний.

Але що за цим стоїть? Як з’ясував журналіст Сергій Лямець, волонтерка, якій адресували збір, пов’язана з благодійним фондом “Відчуй”, яким керує дружина голови НБУ Людмила Пишна.

«Голова НБУ змусив банки та людей, які залежать від його службової позиції, перераховувати гроші. Це здирництво, замасковане під добру справу», — написав Лямець.

«Банкіри не могли просто проігнорувати це оголошення. Бо в їхній уяві голова НБУ потім обов’язково подивиться, хто з підконтрольних установ НЕ перекинув гроші або перекинув МЕНШЕ, ніж міг», — додав він.

Коли фігуранти санкцій — твої колишні партнери

Один із останніх, хто потрапив під українські санкції — Віктор Поліщук, власник ТРЦ “Гулівер”, якого пов’язують із родиною екс-президента РФ Дмитра Медведєва.

Але саме з ним Пишного пов’язують багаторічні схеми пільгової реструктуризації.

«За безпосереднього сприяння Пишного кредит Поліщука перед Ощадбанком було реструктуризовано до 2044 року під ставку близько 4% річних у гривні», — підкреслює Кушнірук.

«Скільки б українських бізнесменів і громадян хотіли б, щоб їхні кредити були реструктуризовані на подібних умовах? Такими випадками повинні займатись детективи НАБУ. Бо дії в інтересах Поліщука спричиняють завдавання збитків державному банку», — додає він.

Це лише один приклад. В аналогічний спосіб було реструктуризовано кредити агрохолдингу “Креатив”. Крім того, через Ощадбанк були продані ОВДП банку “3/4” за кілька днів до виплат — зі збитками для держави на 2 млрд грн.

Реальні зв’язки з Медведчуком — не домисли

Кушнірук детально розкладає соціальну й кадрову траєкторію Пишного:

• У Чернівцях його кар’єру підтримав Ігор Плужников — близький соратник Медведчука, голова наглядової ради “Ощадбанку”, співзасновник проросійської СДПУ(о) та власник телеканалу “Інтер”.

• Батько Пишного був помічником Плужникова у Верховній Раді, а сам Андрій — піднявся по банківській драбині без профільної освіти саме завдяки покровителю.

• Після смерті Плужникова Пишний не втратив впливу: його призначення головою НБУ у 2022 році підтримала більшість колишніх депутатів ОПЗЖ.

«Призначення Пишного головою НБУ майже завжди супроводжувалося голосуванням або підтримкою людей, пов’язаних із Віктором Медведчуком», — наголошує Кушнірук.

Такі люди не можуть вирішувати долі інших

«Після зміни влади діяльність Пишного має стати об’єктом кримінального розслідування. Як і те, в якій мірі зв’язки з проросійськими діячами впливали на його рішення на посаді Голови НБУ», — резюмує Кушнірук.

Але проблема не лише в минулому Пишного. Вона в тому, що людина, яка мала особисті, політичні та бізнесові контакти з проросійськими структурами, сьогодні керує валютною політикою та приймає рішення про санкції проти інших.

Україна не може дозволити, щоб рішення про арешт майна, обмеження прав і санкції ухвалювали фігуранти старої проросійської мережі. Це не лише внутрішня проблема — це виклик для західних партнерів, які мають довіряти українським державним структурам.