Як Микола Злочевський за дванадцять років перетворив кримінальні ризики на керовані витрати багатомільярдного бізнесу

У жовтні 2026 року Білий дім оприлюднив нову порцію розсекреченого листування американських дипломатів про українську газовидобувну компанію Burisma та її власника, колишнього міністра екології Миколу Злочевського. Серед документів — відомості про те, що ще у 2015 році американські дипломати дізналися про ймовірний хабар у розмірі $7 млн, який Злочевський заплатив за припинення кримінального переслідування в Україні.

З листування також випливає, що американські посадовці знали про проблеми Burisma з правоохоронними органами, обговорювали конфлікт інтересів через присутність Гантера Байдена в раді директорів компанії та спостерігали за спробами її представників налагодити відносини з державними установами США. У 2017 році лобісти Burisma навіть запропонували оплатити навчання співробітників української Генпрокуратури, яка раніше розслідувала діяльність Злочевського.

Нові документи дозволяють відновити дванадцятирічну історію одного з найбільших приватних газовидобувних бізнесів України. За цей час Злочевський неодноразово ставав фігурантом кримінальних розслідувань, залучав американських лобістів і колишніх високопосадовців, опинився в центрі міжнародного політичного скандалу за участю родини президента США та визнав провину у справі, пов’язаній зі спробою підкупу керівництва українських антикорупційних органів.

Жодна з цих обставин не зупинила його бізнес.

У 2024 році виручка газовидобувних компаній родини Злочевського сягнула 17,8 млрд грн (приблизно $446 млн), за перше півріччя 2025 року — ще 7,7 млрд грн (близько $185 млн). Паралельно родина вклала понад мільярд гривень (приблизно $25 млн) у комерційну нерухомість.

На перший погляд, перед нами історія підприємця, якому дванадцять років надзвичайно щастило з правоохоронними органами. Але хронологія подій дозволяє побачити цікавішу картину.

Злочевський використовував цілий набір інструментів для збереження бізнесу: міжнародні політичні зв’язки, американський лобізм, юридичний захист, угоди зі слідством і корпоративну реструктуризацію. Змінювалися українські президенти, генеральні прокурори, американські адміністрації й навіть назва його газовидобувної групи. Незмінним залишався результат — бізнес продовжував приносити дохід.

Історія Burisma дозволяє розглядати кримінальне переслідування не як надзвичайну загрозу існуванню компанії, а як комерційний ризик, наслідки якого можна оцінювати, обмежувати та включати до вартості ведення бізнесу.

$23 млн у Лондоні та $7 млн у Києві

У січні 2015 року британський суд зняв арешт приблизно з $23 млн на рахунках компанії Brociti Investments, пов’язаної з Миколою Злочевським. Британське Управління з боротьби з великим шахрайством (SFO) заморозило ці кошти у квітні 2014 року, підозрюючи їхнє незаконне походження.

Для продовження розслідування британцям була потрібна співпраця української Генпрокуратури. Однак замість доказів, які дозволили б зберегти арешт, вони отримали документи, що підірвали позицію обвинувачення.

3 лютого 2015 року американський дипломат Джордж Кент зустрівся з першим заступником генерального прокурора України Анатолієм Даниленком і запитав, скільки коштувало припинення розслідування.

За свідченнями Кента в Конгресі США, Даниленко відповів, що хабар становив $7 млн і його передали ще у травні 2014 року, до призначення нового керівництва прокуратури.

Кент заперечив: документ, який допоміг Злочевському розблокувати британські рахунки, український прокурор підписав 25 грудня 2014 року — через кілька місяців після зміни керівництва відомства.

Судового рішення, яке встановлювало б факт передачі $7 млн, немає. Однак уже на початку 2015 року американські дипломати мали відомості про ймовірний підкуп української прокуратури.

З економічного погляду співвідношення сум виглядає цікавим. Злочевський відновив доступ приблизно до $23 млн. Ймовірний хабар становив близько 30% розблокованих коштів.

Це не доводить, що гроші справді передавали або що обидва епізоди були частинами однієї угоди. Але показує економічну логіку ймовірного підкупу: навіть багатомільйонний платіж міг виявитися значно меншим за вартість активів, які перебували під загрозою.

Розблокування британських рахунків не розв’язало решти проблем Злочевського. В Україні тривали розслідування, а його ім’я залишалося пов’язаним з урядом Віктора Януковича.

Щоб зберегти газовидобувний бізнес, потрібно було забезпечити його стійкість незалежно від того, хто контролює українські правоохоронні органи.

Вашингтонський напрям: лобісти, юристи та колишні посадовці

У листопаді 2015 року Burisma залучила американську консалтингову компанію Blue Star Strategies. Її засновниці Карен Трамонтано та Саллі Пейнтер раніше працювали в адміністрації Білла Клінтона й мали широкі зв’язки в американських політичних колах.

Переговори з американськими консультантами вели члени ради директорів Burisma Девон Арчер і Гантер Байден, їхній діловий партнер Ерік Шверін та директор компанії з міжнародного співробітництва Вадим Пожарський. 30 жовтня 2015 року Арчер переслав Пожарському підготовлені Blue Star Strategies пропозицію про співпрацю, проєкт договору та рахунок. У наступні дні учасники обговорювали умови контракту електронною поштою. 2 листопада Гантер Байден повідомив, що кандидатури консультантів його влаштовують і договір можна підписувати.

У листуванні Пожарський сформулював завдання значно конкретніше, ніж звичайне поліпшення репутації компанії: домогтися публічної або непублічної підтримки Burisma з боку високопоставлених американських чиновників, щоб потім використати її у відносинах із президентом України, керівництвом його адміністрації та генеральним прокурором. Кінцевою метою він прямо назвав припинення кримінального переслідування Злочевського. З документами та листуванням Вадима Пожарського щодо спроб домогтися закриття кримінальних проваджень проти Миколи Злочевського можна ознайомитися тут.

Представники Blue Star Strategies контактували з Держдепартаментом, американським посольством у Києві та іншими учасниками українсько-американського політичного процесу.

Паралельно Злочевський найняв американську юридичну фірму Cravath, Swaine & Moore. Його інтереси представляв Джон Буретта, колишній заступник помічника генерального прокурора США.

У січні 2016 року Буретта уклав угоду про юридичне представництво Злочевського у зв’язку з можливими розслідуваннями американських державних органів. Згодом його робота поширилася на Burisma та розслідування в Україні.

Згідно з документами, які Cravath подала до Міністерства юстиції США у січні 2024 року, фірма отримала за свої послуги близько $350 тисяч.

У березні 2016 року Буретта зустрічався з американськими посадовцями, а у вересні надіслав листа послу США в Україні Марі Йованович. Юридичне представництво тривало до квітня 2017 року.

На той час Burisma вже мала міжнародну раду директорів, до якої входили колишній президент Польщі Александр Квасневський, американський підприємець Девон Арчер і Гантер Байден, син тодішнього віцепрезидента США.

Гантер Байден увійшов до ради директорів навесні 2014 року, коли його батько відігравав ключову роль у формуванні американської політики щодо України.

3 квітня 2014 року на економічній конференції на озері Комо в Італії Гантер Байден зустрівся з Миколою Злочевським і директором Burisma з міжнародного співробітництва Вадимом Пожарським. За свідченнями Девона Арчера в Конгресі США, саме на цій зустрічі вони домовилися, що Байден увійде до ради директорів компанії. До цього він надавав Burisma юридичні послуги.

У травні 2014 року призначення офіційно оформили. За даними розслідування Конгресу США, Гантер Байден і Девон Арчер отримували за роботу в раді директорів по $1 млн на рік кожен.

Навколо української газовидобувної компанії склалася система з трьох елементів: міжнародна рада директорів, політичні консультанти та американські юристи.

Іноземні директори забезпечували міжнародні контакти й репутацію. Лобісти взаємодіяли з державними установами. Юристи займалися правовими наслідками розслідувань.

Для компанії, власник якої перебував під кримінальним переслідуванням, така система дозволяла захищати інтереси не лише в українських судах і державних установах, а й у Вашингтоні.

Вартість американських консультантів ставала частиною витрат на збереження бізнесу. Американський захист інтересів Burisma коштував недешево.

Згідно з договором, оприлюдненим Міністерством юстиції США, Blue Star Strategies отримувала $30 тисяч на місяць за роботу з державними установами США та України. За даними, які співробітник американської Податкової служби Джозеф Зіглер представив Конгресу, загальна сума платежів Burisma цій компанії сягнула $540 тисяч. Ще близько $350 тисяч отримала юридична фірма Cravath, Swaine & Moore, яка представляла інтереси Злочевського. Лише послуги двох американських компаній обійшлися Burisma приблизно у $890 тисяч. І це без урахування винагород іноземним членам ради директорів, зокрема Гантеру Байдену, який, як уже зазначалося, отримував $1 млн на рік.

Причому ця робота не обмежилася періодом президентства Барака Обами.

У 2022 році американські сенатори Чак Грасслі та Рон Джонсон звернули увагу на розбіжності між реєстраційними документами Blue Star Strategies та відомостями, отриманими під час парламентського розслідування.

Фірма зазначила, що її діяльність в інтересах Burisma почалася й закінчилася у 2016 році.

Однак сенатори встановили, що представники Blue Star Strategies зустрічалися з американськими посадовцями ще у 2015 році, а контакти тривали щонайменше до лютого 2019-го.

У переліку були зустрічі зі співробітниками Держдепартаменту, Міністерства енергетики, Міністерства торгівлі та двома американськими послами в Україні.

Зміна адміністрації у Вашингтоні не припинила спроб Burisma захищати свої інтереси через американські державні установи.

Незвичайна пропозиція українській прокуратурі

У вересні 2017 року посол США в Україні Марі Йованович отримала листа від представника Інституту Маккейна з пропозицією організувати двотижневу програму навчання українських прокурорів.

Ініціатива надійшла від представників Blue Star Strategies та директора Burisma з міжнародного співробітництва Вадима Пожарського. Витрати мала оплатити Burisma.

Згідно з листуванням, із пропозицією організувати навчання спочатку виступила сама українська Генпрокуратура.

Йованович переслала листа своєму заступнику Джорджу Кенту з коротким запитанням: «Що думаєш?»

Відповідь Кента заслуговує на дослівне цитування:

«Компанія, яку раніше розслідувала Генпрокуратура, фінансує навчання співробітників тієї самої Генпрокуратури через американську організацію? Ой-йой-йой».

Кент додав, що така пропозиція «не пройшла б перевірку на запах у The Washington Post» — тобто не витримала б навіть елементарної перевірки на репутаційну прийнятність.

Інститут Маккейна відмовився від фінансування Burisma.

Програма не відбулася в запропонованому вигляді, але сама ініціатива показує, наскільки широко компанія вибудовувала відносини з державними структурами.

Burisma працювала не лише з політиками й дипломатами, а й намагалася налагодити відносини з правоохоронним відомством, яке раніше розслідувало діяльність її власника. Посередниками мали виступити американська освітня організація та вашингтонські лобісти.

Формально йшлося про фінансування професійного навчання прокурорів. Фактично виникав конфлікт інтересів між компанією та відомством, уповноваженим розслідувати її діяльність.

Відмова від програми не припинила контактів Burisma з Вашингтоном.

У січні 2018 року Blue Star Strategies знову зверталася до американських посадовців, тепер щодо візового питання. З дипломатичного листування випливає, що воно було пов’язане зі Злочевським, якому обмежили в’їзд до США.

Робота із захисту інтересів власника Burisma тривала вже за адміністрації Дональда Трампа.

Другий кризовий епізод: шість мільйонів доларів та угода зі слідством

У червні 2020 року українські антикорупційні органи викрили спробу підкупу керівництва Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за закриття кримінального провадження щодо Злочевського.

Загальна сума ймовірної угоди становила $6 млн: $5 млн призначалися керівникам антикорупційних органів, ще $1 млн — посереднику.

На відміну від історії 2014 року, цю спробу задокументували під час спеціальної операції.

Посередник Євген Шевченко звернувся до НАБУ й почав співпрацювати з детективами. 12 червня 2020 року учасників передачі грошей затримали. Сам Злочевський перебував за кордоном.

Спочатку його дії кваліфікували як організацію надання неправомірної вигоди посадовим особам. Згодом обвинувачення перекваліфікували на значно м’якшу статтю про зловживання впливом.

1 серпня 2023 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду Злочевського зі слідством.

Колишній міністр визнав провину й отримав штраф у розмірі 68 тисяч гривень (приблизно $1 860). Крім того, за умовами угоди він перерахував 500 млн грн (близько $13,7 млн) на проєкт «Армія дронів» і профінансував закупівлю обладнання для українських військових на суму понад 160 млн грн (приблизно $4,4 млн).

Штраф був кримінальним покаранням, а допомога армії — окремою умовою врегулювання справи.

Провадження завершилося без реального позбавлення волі Злочевського та без ліквідації його газовидобувних активів.

У 2014 році українська прокуратура опинилася в центрі історії з імовірним хабарем у $7 млн. У 2020 році антикорупційні органи задокументували спробу передачі $5 млн своєму керівництву. У 2023 році остання справа завершилася угодою зі слідством, штрафом і фінансовою допомогою армії.

За дев’ять років змінилися президенти, генеральні прокурори, керівники правоохоронних органів і законодавство. Основний бізнес Злочевського продовжував працювати.

Burisma зникла. Бізнес залишився

У 2023 році кіпрську Burisma Holdings ліквідували.

Компанія, назва якої стала відомою далеко за межами України завдяки скандалу навколо Гантера Байдена, припинила існування. Але її газовидобувні активи продовжили працювати.

Найбільший із них — компанія «Еско-Північ» — перейшов до іншої кіпрської структури, Diloretio Holdings.

Фактично зникла головна компанія з міжнародно відомою назвою, а не сам газовидобувний бізнес.

За даними Forbes Ukraine, у 2024 році виручка компаній групи сягнула 17,8 млрд грн (приблизно $446 млн). За перше півріччя 2025 року вони отримали ще 7,7 млрд грн (близько $185 млн).

Водночас родина Злочевського почала активніше вкладати зароблені кошти в комерційну нерухомість.

За два роки вона витратила понад мільярд гривень (орієнтовно $25 млн) на придбання кількох об’єктів у Києві. Серед них — Kyiv Food Market, колишня будівля банку «Аркада», територія колишнього заводу «Укрпідшипник» і нерухомість на вулиці Сагайдачного.

За оцінкою засновника Київської школи девелопменту Ігоря Райкова, ці об’єкти потенційно можуть приносити близько $6 млн орендного доходу на рік.

Для порівняння: уся сума, яку американська юридична фірма Cravath отримала за представництво інтересів Злочевського та Burisma, становила близько $350 тисяч.

Звісно, ці показники стосуються різних періодів і видів діяльності. Але їх зіставлення дозволяє оцінити масштаб витрат на американський юридичний захист порівняно з вартістю активів, які родина придбала згодом.

Паралельно змінилася інвестиційна стратегія газовидобувного бізнесу.

За словами керівника «Еско-Північ» Тараса Бурдейного, під час війни компанія скоротила буріння більш ніж удвічі: якщо раніше вона щороку бурила в середньому 15 свердловин, то тепер — до шести.

Родина почала спрямовувати частину капіталу, заробленого на видобутку газу, у нерухомість, яка може забезпечувати регулярний орендний дохід.

Корпоративні зміни тривали й у 2026 році.

У жовтні стало відомо, що доньки Миколи Злочевського Анна та Каріна вийшли зі складу власників трьох компаній — «Сторенс», «Енергогазтренд» і «О-Газ», які володіли сімома спеціальними дозволами на користування нафтогазовими надрами.

Новим бенефіціаром став Аркадій Завора, який раніше працював у компанії «Інфокс», пов’язаній із родиною Злочевського.

Чотири дозволи стосувалися родовищ на окупованій території Луганської області, ще три — ділянок у Волинській та Івано-Франківській областях.

Ці зміни не зачепили основний газовидобувний актив родини — «Еско-Північ».

За дванадцять років змінилася структура власності, зникла назва Burisma Holdings, скоротилися інвестиції в буріння та з’явився великий портфель нерухомості.

Родина Злочевського зберегла основний виробничий бізнес і продовжила розпоряджатися заробленим капіталом.

Скільки коштує кримінальне переслідування

Історію Миколи Злочевського можна представити як низку кримінальних справ, політичних скандалів і корпоративних перетворень. Але з погляду економіки бізнесу цікавіше інше: скільки коштувало збереження контролю над активами протягом дванадцяти років?

Публічні документи дозволяють встановити лише частину витрат.

Burisma наймала американських політичних консультантів і юристів. Лише Cravath отримала близько $350 тисяч, а Blue Star Strategies — $540 тисяч. Злочевський уклав угоду зі слідством, яка передбачала штраф у 68 тисяч гривень (приблизно $1 860) і понад 660 млн грн (близько $18,1 млн) допомоги армії.

Відомі суми двох епізодів імовірного підкупу українських правоохоронних органів — $7 млн і $5 млн, хоча лише другий епізод отримав судове продовження.

Повна вартість юридичного захисту, лобізму, корпоративної реструктуризації та інших заходів зі зниження ризиків невідома. Немає й підстав стверджувати, що всі ці витрати заздалегідь передбачалися фінансовим планом Burisma.

Але економічна логіка зрозуміла.

Власник великого бізнесу може порівнювати витрати на захист активів із втратами, які загрожують йому в разі їхнього арешту, конфіскації або зупинення виробництва. Якщо врегулювання проблеми обходиться дешевше за вартість збереженого бізнесу, воно може виявитися економічно вигідним.

Саме з цього погляду історія Злочевського становить інтерес як приклад управління політичними та правовими ризиками.

За дванадцять років його бізнес пережив зміну кількох українських адміністрацій, міжнародні розслідування, американський політичний скандал, спробу багатомільйонного підкупу антикорупційних органів і ліквідацію головної компанії.

Газовидобувні активи продовжили працювати, а родина Злочевського інвестувала кошти в нові напрями.

Можливо, головний показник ефективності цієї бізнес-моделі — не розмір штрафів і навіть не кількість закритих кримінальних справ, а те, що після дванадцяти років протистояння з правоохоронною системою компанії родини Злочевського досі вимірюють річну виручку мільярдами гривень.