Наслідки Ісламської революції для зовнішньої політики Ірану

Аналіз та оцінка зовнішньої політики Ірану після Ісламської революції завжди були однією з тем, що приваблювали іноземних аналітиків та журналістів. Разом з тим, попри велику кількість проведених оцінок та опублікованих праць, (значною частиною на основі закордонного бачення), виникають певні непорозуміння щодо цієї теми. Зважаючи на це, для усвідомлення та розуміння способу формування, коріння та факторів впливу на зовнішню політику Ірану, необхідно також розглянути цю тему з внутрішнього ракурсу з врахуванням внутрішніх факторів впливу у формуванні та здійсненні цієї політики. Метою цієї статті є роз’яснення наслідків Ісламської революції на зовнішню політику Ірану та його поведінку у відносинах з іншими державами.

Хоча завжди існують деякі визначальні чинники в зовнішній політиці держав та їх вплив на зовнішні відносини не зникає попри політичні зміни в країнах, все ж таки Перемога Ісламської революції в Ірані в кінці 1970-х років, через ії багатогранність та багатовимірну природу, призвела до фундаментальних змін у зовнішній політиці Ірану. До того часу Іран, недивлячись на давню історію та старовинну цивілізацію, в період Пехлеві перетворився на керованого американського агента та регіонального жандарма США на Середньому Сході, але після Перемоги Ісламської революції та фундаментальних змін, продемонстрував свою незалежну політику.

Незалежність Ірану у зовнішній політиці базується на таких поняттях, як «незалежність», «свобода» та на підході «ані схід, ані захід», які було оголошено основними вимогами іранського народу під час Перемоги Ісламської революції. Ісламська Республіка Іран, спираючись на лозунг «ані схід, ані захід» в часи холодної війни показала свою волю та серйозне ставлення до припинення залежності від західного та східного блоків. Таким чином, спираючись на принципи незалежності, конструктивна взаємодія з різними країнами та регіонами світу завжди займала важливе місце в зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран протягом останніх чотирьох десятиліть, та результат такого підходу вбачається в багатогранних відносинах Ірану з країнами різних регіонів і, зокрема, з Україною.

Важливим пунктом у вивченні та оцінці наслідків Ісламської революції на політику та зовнішні відносини Ірану, є ціна, яку довелось заплатити Ірану. За припинення залежності та впливу деяких держав після іранської революції Іран зазнав різних матеріальних та моральних втрат протягом останніх чотирьох десятиліть. В цьому сенсі слід виокремити такі події та явища як: підбурення Саддама Хусейна до військового нападу на Іран та нав’язування восьмирічної війни, підтримка антиіранської діяльності деяких терористичних груп, таких як «Народні моджахеди Ірану», терористичні атаки проти політичних та військових посадових осіб, впровадження різних економічних та фармацевтичних санкцій.

Окрім необхідності звернути увагу на вплив та наслідки фундаментальних понять Ісламської революції на зовнішню політику Ірану (деякі з них були згадані вище), вивчення підходу та поведінки Ірану в останні кілька десятиліть демонструє те, що попри іранофобські висловлювання та публікації деяких західних політиків та ЗМІ, Ісламська Республіка Іран завжди, використовуючи конструктивний підхід, намагалась вирішити проблеми з сусідами, подалати кризи та укріпити стабільність в регіоні Середнього Сходу. Спроби вирішення конфліктів в рамках подання різних регіональних ініціатив, таких як «Ормузська мирна ініціатива», а також серйозність в боротьбі з тероризмом та терористичними групами — одні з найважливіших об’єктивних показників конструктивної взаємодії Ірану. Серед інших прикладів, які демонструють іранський підхід є готовність до регіональних діалогів, допомога в Мирному процесі в Афганістані в рамках Боннської конференції, а також боротьба на регіональному рівні з «Аль-Каїда» та ІДІЛ. Важливим пунктом зовнішньої політики Ірану є також засудження тероризму та протидія усім його формам, на відміну від деяких країн, які про це тільки заявляють. Попри те, що в мемуарах та твердженнях деяких американських політиків відкрито вказується на їхню роль у формуванні терористичних угруповань, на зразок ІДІЛ, всебічна протидія тероризму є непохитним принципом зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.

Ісламська Республіка Іран також демонструвала свою добру волю і у вирішенні двосторонніх конфліктів, та у важливих справах, зберігаючи незалежність та не дозволяючи втручатися у внутрішні справи держави. Багаторічний досвід ядерних переговорів, добровільне обмеження деяких частин своєї мирної ядерної діяльності для формування довіри, і в решті досягнення ядерної угоди — все це відомі прояви іранського підходу. При цьому, ми стали свідками виходу США з цієї угоди.

Вкінці звернемо увагу на ще один момент, що має життєво важливе значення в оцінці зовнішньої політики Ірану. Хоча Іран має багатотисячолітній досвід розвитку цивілізації та державності, все ж через слабкість та зовнішній вплив, втратив частину своїх територій в період правління попередніх політичних режимів Каджарів та Пехлеві. Зважаючи на погляд зсередини, для іранського народу це питання має життєво важливе значення в оцінці зовнішньої політики Ірану після Ісламської Революції. Адже Іран після Ісламської революції, не дивлячись на великий військовий, політичний, економічний тиск, зберіг свою територіальну цілісність та не зазіхав на території інших країн.